Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України - Вікторія Вікторівна Садівнича

Від часів Визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі під проводом Богдана Хмельницького (1648–1654 рр.) з назвою Україна асоціювали цілу країну. Згодом це найменування поширилося й на інші східноукраїнські землі (зокрема на Слобожанщину, яка певний час мала офіційну назву Слободская Украина). Західноукраїнські землі називали Руссю, але поступово назва Україна зробилася спільною для всієї етнічної території нашого народу.

Чому ж саме так називається наша земля? Багато вчених у різні часи намагалися пояснити це, однак так і не виробили одностайної думки з приводу походження слова Україна. Сьогодні існує три основні версії. За першою, назву Україна пов’язують зі словами край (найвіддаленіша від центру частина території, околиця), у (= біля) краю, тобто це вказівка на пограничність території. Зокрема, поляки трактували цю назву як позначення окраїни, пограниччя Польщі. Таке пояснення полюбляли й російські історики, вважаючи Україну околицею своєї імперії. Згідно з другою версією, слово Україна походить від іменників край, країна в значенні «рідна, своя земля». І, нарешті, за третьою версією, назва Україна нібито походить від дієслова украяти (відрізати), тобто первісне значення цього слова – «шматок землі, украяний (відрізаний) від цілого, який згодом сам став цілим (окремою країною)». Другу й третю версії етнографи й історики вважають найбільш вірогідними.

У Російській імперії найменування Україна не визнавали. Офіційною була назва Малоросія, що протиставлялася Великоросії. Побутувала думка, що українці – це ті самі росіяни, але із зіпсованою впливом польської мови російською вимовою, люди, меншовартісні порівняно з великоросами.

Термін Мікра Росія (чи Малоросія) виник у канцелярії Вселенського Патріарха в Константинополі 1292 р. Аналогічно до Малої Греції чи Малої Азії він був потрібен для позначення християнських єпархій у центрі Київської митрополії. Терміном Мега Росія за тією ж аналогією греки називали периферію Київської митрополії. Згодом з’явилися назви Мала Росія та Велика Росія, які, своєю чергою, трансформувались у слова Малоросія та Великоросія. Жодного стосунку до «великості» та «малості» обох територій ці назви не мають.

Оскільки українами спочатку називали окремі удільні князівства, що відокремилися від цілої держави, а потім Україна як східна частина етнічної території нашого народу перебувала в складі Росії, для визначень щодо неї здавна закріпився прийменник на. Проте і в народних піснях, і в літературній мові обидва прийменники – на і в – часто вживали паралельно: на Україні і в Україні.

Нині, коли Україна вже є самостійною, суверенною й незалежною державою, немає жодної підстави вживати необґрунтовану й по суті образливу конструкцію з прийменником на. Отже, єдино правильна форма – в Україні. Але виправляти фольклорні та літературні твори, у яких вжито форму на Україні, не варто.

Український прапор являє собою стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів, а ширина прапора співвідноситься з його довжиною як 2: 3.

Сучасне українське синьо-жовте кольорове поєднання – одне з найдавніших серед національних прапорів. Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства, на якому було зображено золотого лева на синьому тлі. Цей герб з’явився в другій половині XIII ст. Поступово поєднання синього та жовтого кольорів зробилося традиційним для українців: рід Богунів узяв за герб блакитний щит із золотою підковою та золотим кавалерським хрестом, гербом Київщини був золотий тризуб на блакитному полі, а Галичини – золотий лев на блакитному полі.

Хоч у запорозьких козаків основною барвою військових стягів була червона, вони також використовували корогви жовтого, синього, зеленого та інших кольорів. Але від середини ХVІІ ст., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, поширилися блакитні (сині) полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. Синій та жовтий зробилися національними кольорами українського народу в новітні часи – протягом ХІХ – ХХ ст.

Що ж означають кольори на нашому прапорі? Традиційно вважають, що синій символізує чисте, мирне, безхмарне небо, а жовтий – хлібні лани, тобто мирну працю й добробут.

Статус офіційного прапора країни було закріплено за синьо-жовтим поєднанням 18 вересня 1991 р. Президією Верховної Ради України. Відтоді цей прапор почали використовувати під час різноманітних урочистостей, під ним приймають присягу військовослужбовці, його вивішують у всіх посольствах України та як один із прапорів ООН. А 28 січня 1992 р. Верховна Рада України ухвалила постанову «Про затвердження державним прапором України Національного прапора».

Щороку 23 серпня в Україні відзначають День державного прапора. Подібне свято існує в кожній країні світу, це день, коли громадяни особливо вшановують прапор як національний символ.

Національний прапор – це святиня. До державного прапора як символа країни треба ставитися шанобливо. Прикладом країни, де таке ставлення не лише виховують у громадян із дитинства, а й закріпили законодавчо, є США. Так, Кодексом Сполучених Штатів заборонено використовувати державний прапор у рекламі, зображувати його на предметах, призначених для тимчасового використання й подальшого знищення. Рекламні щити не можуть бути встановлені на флагштоку поряд із прапором. Заборонено використовувати зображення прапора як елемент одягу, за винятком форми військовослужбовців, поліцейських і пожежників. Значок із зображенням прапора можна носити тільки на лівому лацкані, біля серця.

Підняття